Крихке і брудне й
невиразно жовтаве
Ногами розтоптане,
вмерле і мляве
До променя сонця жагуче припавши-
Переродилось,
золотом ставши
На мить,
на хвилину,
на вічність
Так і душа, тужить
зранена болем,
Марніє, сіріє,
вмирає поволі
Аж ось промінь
лагідний доброго слова
Осяє надією,
вкаже дорогу
До щастя,
До радості
І до любові))
0 коммент.:
Отправить комментарий