Що тобі сниться, рідний солдате?

Ніч вже укрила усе пеленою,

Втома та слабкість візьмуть своє…

Спати потрібно солдатам-героям:

Як мають можливість, то сплять аби як й аби де!

Що тобі сниться, рідний солдате?

Які ти картини бачиш у сні?

Рідну домівку, дитинство, усміхнену матір,

Чи грізні атаки й смертельні бої?

Що тобі сниться, рідний солдате,

Там у окопах холодних, німих?

Та і чи можна нормально в них спати,

І бачити теплі і радісні сни?

Та може хоч в снах цих коротких, тривожних,

Бачиш ти мирні і сонячні дні.

Бачиш себе без гранат й автомата,

А з довгою вудкою на ставу у човні…

Може, хоч в снах, тебе рідні цілують,

Може, хоч в снах, чуєш радісний сміх,

Може, хоч в снах, ти тривоги не чуєш,

Що роздира на яву всі думки…

Сил набирайся, рідний солдате,

Сили потрібні будуть тобі!

«Спокійної ночі!» - так хочу сказати,

Але чи бувають такі на війні?